Ріпак: технологія обробки, врожайність, добриво
Ріпак-найпоширеніша олійна культура з сімейства капустяних. Основна мета вирощування ріпаку-отримання олії, яку використовують у різних галузях промисловості (харчовій у тому числі). Насіння ріпаку містить 40-50% олії, 16-29% білка, 5-7% клітковини, 24-25% безазотистих екстрактивних речовин. Ріпак має як Яру, так і озиму форми, але оскільки вирощування озимого ріпаку куди популярніше сконцентруємо увагу саме на ньому.
Особливості вирощування ріпаку
Вирощування ріпаку значно спрощується за зовсім незначні вимоги культури до теплового режиму, простіше кажучи Ріпак досить невибагливий до тепла. Для проростання насіння досить щоб температура перевищувала позначку в 0 градусів. Правда, для швидких і дружних сходів потрібна температура близько 15 градусів за Цельсієм. Вегетація рослин відбувається при 5-6 градусах. Для оптимальної перезимівлі рослин необхідно, щоб сформувалася розвинена розетка 6-8 справжніх листків. Цьому посприяє правильно визначений термін сівби і густота посіву. Добре загартовані рослини при сніговому покриві в 5 см здатні витримувати морози до 25-28 градусів. Згубно впливають на вирощування ріпаку весняні перепади температур. Оптимальна температура для росту вегетативної маси 18-19 градусів, а для дозрівання і цвітіння – 22-24.
Врожаї озимого ріпаку досить сильно залежать від забезпеченості вологою. При річній сумі опадів в 500 мм слід готуватися до значних втрат врожаю. Після весняного пробудження (відновлення вегетації) Ріпак добре використовує зимові запаси вологи. Найбільш відчутна відсутність необхідного зволоження під час інтенсивного росту стебла і в фазі цвітіння. Взагалі, Ріпак любить часті, але не сильні опади.
Якщо ж говорити про вимоги озимого ріпаку до світла, варто відзначати що це культура довгого дня. Ясна погода під час загартування значно підвищує морозостійкість, а значить, полегшує зимівлю. Враховуючи сучасну структуру використання посівних площ найчастіше Ріпак сіють після озимого або ярого ячменю, озимої пшениці.
Етапи формування врожаю ріпака
При достатній вологозабезпеченості і хорошій підготовці грунту сходи ріпаку наступають максимум на п’ятий день. Далі настає період інтенсивного розвитку кореневої системи. До фази чотирьох листків, переважна більшість поживних речовин витрачається на ріст кореневої системи в довжину і ширину. Зазвичай, такий бурхливий ріст кореневої системи завершується під кінець вересня. Дуже важливий момент: якщо занадто часто посіяти, відбувається конкуренція рослин за світло, бурхливе зростання листової маси, що негативно впливає на зимостійкість і розвиток кореневої системи (прямо пропорційні втрати врожаю).
Потім починається закладка квіткових бутонів. Кількість листя впливає на кількість бічних пагонів. Осінній розвиток дуже відчутним чином впливає на загальну врожайність насіння. Недорахувавшись 2-3 листя восени, будьте готовим втрати 15-20% врожаю навесні.
З відновленням весняної вегетації Ріпак відбувається інтенсивне наростання вегетативної маси (тривалість 2-3 тижні). У цей період культура відчуває підвищену потребу в азоті. Інтенсивність росту стебла також відчутно впливає на майбутній урожай, оскільки багато в чому визначає кількість квіток в суцвітті і їх фертильність. Фаза утворення бутонів сприятливий момент для обробки регуляторами росту. З початком цвітіння відчутно вплинути на врожайність вирощування ріпаку майже неможливо, можна лише скорегувати деякі незначні моменти.
Особливості добрива ріпаку
Вирощування ріпаку вимагає дещо більшої кількості добрив,ніж, скажімо, ВИРОЩУВАННЯ ЗЕРНОВИХ. Науково обґрунтоване добриво ріпаку-шлях до значного підвищення врожаю. На формування 1 центнера насіння необхідно 6 кг азоту, 2,4 кг фосфору, 4,2 кг калію. Близько 15-20% необхідної кількості елементів живлення Ріпак здатний поглинути з грунту. Деяку частину елементів живлення можна компенсувати внесенням органічних добрив, але акцентуємо вашу увагу: лише деяку частину компенсувати, і аж ніяк не повністю замінити.
Оскільки основну частину насіння ріпаку складають жир і білок дуже важливо правильне добриво ріпаку азотом і сіркою. Достатня кількість азоту-ключ до формування оптимальної вегетативної маси, високого рівня врожаю. Зрозуміло, що ріпак вимагає значну кількість азотних добрив, але азот набагато менш ефективний при нестачі калію і фосфору, що зайвий раз підтверджує фразу «всього повинно бути в міру».
Фосфор необхідний для розвитку кореневої системи, оптимальної будови розетки ріпаку, підвищення ефективності засвоєння азотних добрив, збільшення морозостійкості культури, підвищення насіннєвої продуктивності, зменшення ризику вилягання посівів. Калій сприяє акумуляції вуглеводів в тканинах рослини, що не тільки підвищує морозостійкість, але і значно покращує засвоєння води, і відповідно, елементів живлення культурою. Добриво ріпаку калієм також служить засобом підвищення імунітету культури до хвороб. Фосфорні та калійні добрива ефективніше вносити під оранку, азотні – навесні.
З огляду на вище описану важливість азоту для вирощування ріпаку вчені рекомендують вносити його не менше двічі, в деяких випадках тричі. Перший раз якомога раніше, допускається навіть по талої мерзлої грунту. Друге внесення добрив для ріпаку найкраще здійснити на початку фази росту стебла (приблизно на 20-25 день після першого). Третє внесення азоту точно не завадить, але гостра необхідність в ньому є лише на грунтах, де можливе швидке вимивання, оптимальний термін третього добриво ріпаку азотом – початок цвітіння.
Не варто нехтувати і такими елементами живлення, як магній, сірка і калій, адже, на жаль, часто навіть досвідчені агрономи не враховують їх важливість, і тільки, коли урожай не виправдовує очікувань усвідомлюють власну помилку. Магній виконує важливу роль в процесі фотосинтезу, сприяє повітряному живленню рослини. Також магній, крім збільшення власне врожайності, впливає і на якість насіння, підвищуючи вміст олії. Найчастіше обмежуючим фактором високого врожаю ріпаку виступає нестача сірки. Наочним свідченням цього є уповільнення росту рослини, зменшення кількості стручків в рослині і кількості насіння в стручках. Добриво ріпаку мікроелементами (бор, марганець, цинк, молібден) також може досить продуктивно вплинути на урожай.
хвороби ріпака
Ріпак значно менше страждає від хвороб, ніж від шкідників, однак якщо хвороба все-таки атакувала, наслідки можуть бути катастрофічними. Під час вирощування ріпаку слід остерігатися таких хвороб:
- Склеротиніоз ріпаку
- Мікосферельоз ріпаку
- Пероноспороз ріпаку
- фомоз ріпаку
- борошниста роса ріпаку
шкідники ріпака
Ріпак-культура, яку досить сильно люблять шкідники. Найпопулярніші шкідники ріпаку:
- хрестоцвіті блішки
- ріпаковий квіткоїд
- Прихованохоботники
- попелиця