Біогумус в грунті
На основі даних моніторингових досліджень проаналізовано динаміку вмісту біогумусу в ґрунтах Херсонської області при їх тривалому використанні в сільськогосподарському виробництві (період досліджень 1986-2006 рр.).
Постановка проблеми. Істотним джерелом розвитку Херсонської області є її природні ресурси, а їх основною складовою частиною, звичайно, грунту.
Продуктивні можливості грунтів досить значні, але не безмежні, і їх властивість, з точки зору сільськогосподарського виробництва, і збереження якості навколишнього середовища мають глобальне значення.
Вирішення питань охорони, збереження і поліпшення стану грунтів неможливо без об’єктивної оцінки їх стану, наявності кількісних і якісних характеристик. Одним з таких показників, що певною мірою характеризує загальний стан грунтів і їх родючість, є величина кількісного вмісту біогумусу – органічної частини грунту.
Аналіз останніх публікацій. Станом на 1 січня 2007 року територія Херсонської області становить 2846,1 тис.Га (4,7% території України), з них 1970,4 тис. Га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1776,2 тис. Га ріллі (90,1 %), з якої зрошується 426 тис. га, 27,4 тис. га (1,3%) багаторічних насаджень, 10,2 тис. га (1,4%) сіножатей та 156,6 тис. га (7,9 %) пасовищ. Розорювання земель в Україні становить понад 90,1%.
Систематичне сільськогосподарське використання земельного фонду, як свідчать дані моніторингових досліджень, призводить до певних змін їх якісного та кількісного складу.
Значущим показником, всебічно характеризує стан родючості грунту і його зміни, Динаміка вмісту біогумусу .
Стійкість показників процентного вмісту біогумусу повністю залежить від динамічної рівноваги між процесами гуміфікації і мінералізації органічної речовини. За певних умов одні процеси переважають над іншими, і завдяки цьому відбувається або накопичення біогумусу, або його втрата – дегуміфікація. При цілинної грунтоутворенні гуміфікація переважає над мінералізацією, і відбувається поступове накопичення органічної речовини грунту, вміст якої при певних умовах стабілізується.
В умовах сільськогосподарського використання ґрунтів динамічна рівновага порушується через посилення процесів мінералізації, що призводить до втрат біогумусу, і як наслідок – до зниження їх природної родючості. Основна причина таких процесів – порушення рівноваги між накопиченням органічної речовини і його виносом.
31 Екологія: сучасний стан родючості грунтів і шляхи її збереження зниження вмісту біогумусу в грунтах при веденні сільськогосподарського виробництва відбувається, в основному, завдяки таким факторам:
– Зменшення кількості надходження в грунт органічної речовини у вигляді рослинних залишків (відчуження з поля нетоварної частини врожаю);;
– Внаслідок перемішування малогумусних горизонтів (нижче залягає шару) і грунту поверхневого шару при механічних обробках;
– Порушення структури сівозмін у бік переваги просапних культур над культурами суцільного способу посіву, ведення монокультури, зменшення площ посіву багаторічних трав і зернобобових культур;
– Незбалансованому використанню мінеральних добрив, їх відсутності або використанню занадто високих норм;
– Випалюванню стерні після збирання врожаю зернових;
– Високої інтенсивності обробки грунту, глибокої оранки;
– Зрошення водою підвищеної мінералізації та ін.
З практичних і наукових досліджень відомо, що зниження вмісту біогумусу в грунті супроводжується погіршенням його родючості, підсилює процеси деградації грунту.
Тому процес динамічної рівноваги грунтоутворюючих процесів повинен бути контрольованим.
З цією метою ведеться облік балансу біогумусу і його динаміка в тимчасовому форматі.
Аналіз та обговорення.
Численні наукові дослідження показують, що кількісний вміст біогумусу підпорядкований певній зональності і обумовлений особливостями генезису грунтів (тип грунтоутворення, гранулометричний склад, вид рослинності і т.д.).
Така закономірність простежується і в грунтах Херсонської області.
Вміст біогумусу має максимальні значення у північних районах: за даними останнього туру агрохімічного обстеження, вміст біогумусу у Високопільському та Нововоронцовському районах становить 3,26% та 3,04%, у центральних районах (Каховський, Каховський) його вміст дещо менший – 2,56% та 2,33% відповідно.
Найменшу кількість біогумусу містять ґрунти південної зони Степу.
Так, у Скадовському районі вміст біогумусу За останній, 9-й тур обстеження становить 1,30%, а в Цюрупинському районі – 1,10%.
Крім зональної підпорядкованості, дослідження вказують на значну залежність вмісту біогумусу від цілого ряду інших факторів.
Так, при використанні земель для сільськогосподарського виробництва є певні корективи щодо вмісту біогумусу від такого фактора, як структура сівозмін.
Цей показник має значний вплив на загальний вміст біогумусу в грунтах і процеси його накопичення або мінералізації (втрат).
Залежність підтверджують і наші дані.
Аналіз результатів агрохімічних обстежень земель області, зведений за останні двадцять років, свідчить про значні порушення структури сівозмін, і як результат – відзначається зниження загальної кількості біогумусу в грунтах.
Протягом останніх 10 – 15-років відбувся перерозподіл сівозмінної площ з перевагою у бік просапних культур, і, що дуже негативно, – у бік значного збільшення площ під посівами соняшнику.
Херсонська область має досить сприятливе географічне розташування для вирощування цілого ряду культур, особливо зернових і овочів.
Тому їх вирощування мало переважну роль в сільгоспвиробництві регіону протягом тривалого періоду.
Помітна тенденція до зменшення площ посіву зернових культур завдяки загрозливо переважній більшості посівів соняшнику.
В основному це обумовлено економічними умовами господарювання-землевласники намагаються вирощувати культури, які не вимагають великих витрат і мають хорошу цінову позицію на ринку.
На сьогодні вирощування озимих і ярих зернових культур стає економічно невигідним (витрати на 1 га озимої пшениці в 1,2 – 1,7 разів перевищують витрати на вирощування соняшнику), тому господарники вимушено віддають перевагу тим культурам, які мають високу окупність.
При такій позиції втратили місце в сівозмінах зернобобові культури, які є хорошими попередниками і позитивно впливають на процеси грунтоутворення і відновлення родючості.
Практично відсутні посіви багаторічних трав.
Часто густо вирощуються монокультури, без належного дотримання вимог для цього.
Соняшник, замість повернення його в сівозміну на 6-7 – й рік, сіють повторно вже на 3-4-й рік, а то і беззмінно 2-3 роки поспіль.