Мінеральне живлення

Як не дивно, але про помилкові підходи, які ніби намагаються забезпечити повноцінне мінеральне живлення доводиться чути навіть від досвідчених агрономів. Натомість знавці законів агрономії все частіше доводять, що оптимізація живлення рослин – це далеко не забезпечення рівня потреб за допомогою мінеральних добрив, а створення комфортних умов, які визначають доступність елементів, що складають мінеральне живлення рослин.

Створюючи концепцію про кругообіг поживних речовин Д.м. Прянишников акцентував: – удобрювати треба рослина, а не поля. Ігнорування цього твердження призводить як до зниження продуктивності, так і до зростання капіталовкладень. Наприклад, безперечним є факт, що вапнування кислих грунтів сприяє підвищенню коефіцієнта використання азоту з добрив. А форма азотного живлення підвищує потребу рослин в калії: так цілком достатня доза калію для нормального розвитку рослини при нітратному харчуванні може виявитися недостатньою, при внесенні азоту в аміачній формі. Зате фосфорне голодування частіше і більш виражено проявляється в умовах нітратного живлення рослин. Ця закономірність характерна і для ряду інших елементів, що становлять мінеральне живлення, а для деяких з них є кардинально протилежною.

Балансово-розрахункові методи визначення необхідних доз мінеральних добрив для отримання запланованого врожаю втрачають свою об’єктивність і агрономічну цінність. Адже моделі таких розрахунків представлені в кількісних величинах (азотних, фосфорних або калійних добривах) і базуються на таких показниках, як: запас поживних речовин в грунті і їх винос урожаєм, глибина орного шару, коефіцієнти використання елементів живлення з мінеральних добрив і грунту. Якісні ж характеристики поживних речовин в цих моделях не враховані. Не враховано також і особливі потреби сільськогосподарських культур в елементах, що становлять мінеральне живлення рослин з позиції генетичних особливостей культури та етапів її органогенезу, технологій вирощування тощо.
За даними американських вчених, вплив добрив на врожайність визначається на рівні 40-41%:

15-20% – займають гербіциди
8-10% – якість насіння
коливання в 12-15% залежить від погодних умов
5% – від іригації (зрошення)
11-18% – від інших факторів.

Тоді як вітчизняні вчені доводять, що вплив добрив на врожайність зростає з півдня на північ і становить від 30 до 70%:

від виробництва ґрунтів-на 20-30%
від якості насіння-на 10-20%
10% – від сівозміни

Комплексні заходи подачі живлення рослинам

ВИРОЩУВАННЯ будь-якої з сільськогосподарських культур є цілісною оптико-біологічною системою, продуктивність якої визначається не тільки грунтовими і погодними факторами і рівнем технічного забезпечення, а й інтенсивністю поглинання і ефективністю використання енергії ФАР (фотосинтетичної радіації). Так, рослини поглинають менше половини енергії сонячної радіації, яка в основному використовується на теплообмін і транспірацію. Коефіцієнт корисної дії фотосинтезу при цьому становить лише 0,7-1,2%. В цілому ж на утворення тонни органічної маси рослини використовують 1,5-2 тонни вуглекислого газу, 50-100 кг елементів, що становлять мінеральне живлення.

Сучасний підхід підвищення продуктивності сільськогосподарських культур повинен мати комплексний характер і будуватися за принципами, які поєднують фотосинтез, мінеральне живлення і морфогенез, вивчення і здатність управління ними. Першочерговим завданням такого підходу є максимальне нівелювання перешкоджають факторів зближення біологічного потенціалу культури з фактичним. Наприклад, за умови утворення з кожної квітки зерна врожайність гречки з 1 га може становити більше 10 тонн. Стовідсоткова фертильність і нульова редукція квіток у рослин сої здатна забезпечити врожайність на рівні 30-40 тонн з гектара.

баланс поживних речовин і мікроелементів

Мінеральні добрива є невід’ємною частиною технологій, але мало хто має необхідну інформацію, щоб раціонально використовувати наявний ресурс. Не завжди вдається зрозуміти, чого не вистачає рослині, чому не розвивається належним чином коренева система, відмирають кореневі волоски, жовтіють, в’януть, опадають молоді або старі листя рослини, коли вже нібито все зроблено заради успіху. Будь-яке відхилення від норми – це мінус до врожаю, або його якості, мінус від доходу підприємства. Страждає і авторитетність агронома, професіоналізм якого базується на вмінні об’єднання системи «грунт – рослина – Клімат» за участю елементів, що становлять мінеральне живлення.

Слід пам’ятати, що природним джерелом мікроелементів є грунт. Однак, її здатність забезпечувати доступність для рослин регулюється факторами грунтоутворення, які визначають процеси розчинності і осадження, міграції, акумуляції і перерозподілу мікроелементів в грунтовому профілі. А відсутність легкодоступних для рослин мікроелементів веде до функціональних порушень в рослинному організмі і появи ряду хвороб.

Для нормального розвитку рослинного організму грунт повинен забезпечити весь спектр необхідних мікроелементів з відповідним їх співвідношенням. Дефіцит того чи іншого елемента частково компенсує внесення мікродобрив при перед посівної обробки насіння або поза кореневої підгодівлі рослин в період їх інтенсивного розвитку. Створення належних умов трансформації, рухливості і засвоєння елементів мінерального живлення може забезпечити проведення вапнування або гіпсування. Однак хімічна меліорація обов’язково повинна бути науково-обгрунтована. Є випадки, коли при вапнуванні кислих грунтів кількість рухомих форм цинку зменшувалася на 30%, бору – 40% і марганцю – майже в 2 рази. З передозуванням вапна в грунтах знижується кількість рухомих форм заліза, цинку, марганцю і бору. Мікроелементи, при цьому, заміщаються кальцієм вапна, з’єднання карбонатів заліза, цинку, марганцю і міді стають малорухомими. Майже всі елементи стають малорухомими через подщелачивания грунтового розчину, а мідь-ще з підвищенням вмісту органічних речовин, молібден, навпаки, при розкисленні стають більш рухливими.

фактори мікроелементів

Вагомими факторами, що визначають рухливість елементів у ґрунті та їх надходження до рослини є температура, вологість, кислотність, органічні рослинні залишки, хімічна меліорація, структура ґрунту тощо.

ЕЛЕМЕНТ	ФАКТОР ЗНИЖЕННЯ РУХЛИВОСТІ І ЗАСВОЄННЯ
N	Холодна погода, ущільнений і холодний грунт, ослаблена мікробіологічна діяльність, заорювання великої кількості соломи, недолік вологи
P2O5	Низька температура грунту і повітря, низьке значення рН
K2O	Тепла і суха погода
Mg	Високий рівень рН, вапнування, карбонати
Ca	Суха і тепла погода, коливання вологості землі
S	Низька температура
Fe	Перезволожений грунт, низька або висока температура, погана аерація, високий вміст органічних речовин
Mn	Суха погода, низька температура грунту, недостатня освітленість, велика кількість органічних речовин
Zn	Низька температура, ущільнена земля, малий вміст органічних речовин
Cu	Ущільнена грунт, посуха, велика кількість органічних речовин
B	Посуха, надмірне освітлення
Mo	Великий вміст органічних речовин, низький рівень рН, аморфний алюміній

Правильний вибір добрива, внесеного найбільш зручним способом і в потрібний для рослини час – головне правило оптимізації мінерального живлення. Яке доповнюється знаннями грунтово-кліматичних особливостей обробітку сільськогосподарських культур. При цьому необхідно пам’ятати, що потреба рослин в елементах, що забезпечує повноцінне мінеральне живлення, не є постійною, і залежить як від культури, сорту (гібрида), фази розвитку, так і від умов вирощування.