Оптимізація живлення рослин

Ми можемо в 4 рази збільшити урожай, якщо нам вдасться вдвічі прискорити фізіологічні процеси», – авторитетно заявляють сучасні вчені. І це дійсно можливо. Сьогодні вони готові відкрити для кожного з нас ці секрети, саме ті моменти, які допоможуть управляти процесами асиміляції, через розглянуті нами фактори. Одним, з яких є найбільш дієвий і перевірений часом – це оптимізація живлення рослин.

Хоча для більшості, і навіть досвідчених агрономів, поняття оптимізація харчування чомусь асоціюється як додаткові капіталовкладення, ми ж розглядаємо-як пошук такого варіанту, який дозволяє правильно і грамотно використовувати світло, воду, тепло, їжу, максимально використовувати генетичний потенціал рослини. Як знизити витрати і уникнути недобору врожаю, підвищити продуктивність рослини в умовах несприятливого впливу кліматичних умов та інших негативних факторів – питання, що хвилюють кожного. Реалізація цих задумів можлива за грамотного і творчого підходу до розробки системи харчування, що є цілеспрямованим впливом елементів живлення на біохімічні та фізіологічні процеси, зокрема: зростання, розвиток і, відповідно, рівень врожайності. мінеральні сполуки при цьому є не тільки будівельним матеріалом, але і регуляторами відповідних процесів, складовою частиною ферментів і амінокислот.

Фундамент оптимізації живлення рослин заклав ще в середині XIX століття німецький професор Юстус фон Лібіх, який першим сформулював правило, яке сьогодні широко відоме під назвою Закон мінімуму Лібіха. Це правило розширив американський вчений Віктор Шелфорд, завдяки чому воно і отримало назву Закон толерантності Шелфорда. Корифей вітчизняної агрохімії Дмитро переконливо довів, що недолік знань не можна замінити надлишком добрив. Цей постулат особливо актуальний сьогодні, коли агрономи вишукують можливість як забезпечити повноцінне мінеральне живлення і при цьому заощадити кошти на придбання добрив, не ризикуючи жертвувати показниками врожайності.

Таким чином, оптимізація харчування – це підбір, установка і застосування таких прийомів, як оптимальні рівні, співвідношення і форми елементів мінерального живлення, способи внесення добрив для конкретних грунтово-кліматичних умов. Також враховані фізіологічні та сортові особливості рослин, прийоми агрономічних технологій і ряд інших факторів. У тісній взаємодії між собою ці фактори визначають величину врожаю. Замість цього головною умовою виживання в сучасному землеробстві є вміння отримати високі і стійкі врожаї з мінімальною собівартістю одиниці продукції.

Дотримуватися цих принципів-головне завдання кожного агронома, технолога і керівника. Сортовий склад постійно змінюється-з’являються нові сорти рослин, гібриди, зростають вимоги до продуктивності сільгоспкультур і якості продукції за таких умов, як ризиковане землеробство. І на перший план з усіх агроприйомів виходить мінеральне живлення рослин, адже при раціональному підборі елементів можна коригувати, як мінеральне кореневе живлення так і фотосинтез. Насіння, мінеральні добрива, мікродобрива, стимулятори росту, Засоби захисту рослин (гербіциди, інсектициди, фунгіциди) є невід’ємною частиною аграрних технологій.

Отже, оптимізація харчування-це найбільш сприятливе для рослин поєднання повітряного і грунтового харчування і економічно вигідний для підприємства варіант їх забезпечення. Зробити правильний вибір допоможуть фахівці Ecowonder.org, які розуміють необхідність і прагнуть забезпечити поєднання науки з виробництвом.